Товариство з обмеженою відповідальністю ( «ТОВ») і акціонерне товариство («АТ») підходять для будь-якого типу бізнесу, в залежності від мети. Найбільш поширеними є, звичайно ж , ТОВ — цей тип має ті ж переваги, як і в інших країнах.

Водночас, фізична особа може зареєструватися як фізична особа-підприємець («ФОП»). Ця форма найбільш підходить для малого та середнього бізнесу. Тим не менш, вона має обмеження щодо галузі застосування.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

ТОВ може бути зареєстроване протягом 2-3 робочих днів, включаючи реєстрацію в податковій, органі статистики, а також відкриття рахунку в банку.

Процедура реєстрації досить проста — документи подаються нотаріусу або державному реєстратору. Для реєстрації необхідна заповнена заявка, рішення (протокол) засновника(ів) та статут. Протягом дня після подання документів інформація про ТОВ буде відображена в Єдиному державному реєстрі.

За бажанням заявника терміни можуть бути значно скорочені. У такому випадку, сплачується додатковий реєстраційний збір.

На відміну від ТОВ, АТ має право випускати акції, які підлягають реєстрації в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Зважаючи на це, реєстрація АТ є більш складним процесом і зазвичай триває до 2-4 місяців. Є також багато інших вимог щодо статуту компанії, статутного капіталу тощо. У більшості випадків іноземні інвестори при створенні компанії надають перевагу ТОВ, а не АТ. Подібно до АТ, відповідальність засновників (учасників) ТОВ обмежується їх інвестиціями в статутний капітал. Крім того, вимоги до створення та функціонування ТОВ є більш простими, ніж вимоги АТ.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

ТОВ може бути створено єдиним засновником (учасником). Максимальних лімітів на кількість учасників у ТОВ немає.

АТ може бути публічним (коли акції продаються публічно) або приватними (коли акції є розміщуються приватно). Публічне АТ має певні обмеження щодо засновників (акціонерів).

Для регулювання відносин між учасниками (акціонерами) може бути підписаний корпоративний договір (shareholders’ agreement).

Акціонером може бути фізична або юридична особа. У випадку, якщо акціонер є фізичною особою, необхідно отримати дійсний податковий ідентифікаційний номер.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

Із 2014 року всі українські компанії зобов’язані розкривати інформацію щодо своїх кінцевих бенефіціарних власників під час реєстрації. У випадку внесення змін до компанії, інформація про кінцевих бенефіціарів також вказується. Ця інформація є у публічному доступі у Єдиному державному реєстрі.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

Наразі немає вимоги щодо мінімального статутного капіталу для ТОВ. Засновники ТОВ повинні внести 100% заявленого статутний капіталу протягом одного року з дня реєстрації. В іншому випадку заявлений статутний капітал повинен бути відповідно знижений.

Мінімальний статутний капітал АТ встановлюється в розмірі 1250 мінімальних місячних заробітних плат, що становить близько 5 200 000 грн (183 000 EUR або 205 000 USD) на 2019 рік. Акціонери АТ повністю сплачують свої акції до державної реєстрації.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

Як АТ, так і ТОВ повинні мати два органів управління , а саме:

• загальні збори учасників, та

• виконавчий орган (директор або дирекція).

Загальні збори вирішують стратегічні питання компанії і мають виняткову компетенцію на прийняття певних рішень, наприклад зміна статуту компанії, розподіл дивідендів тощо. Директор виконує переважно операційні обов’язки. Іноземець може бути директором компанії лише на підставі дійсного дозволу на працевлаштування.

У ТОВ може бути створено наглядову раду, а за певних обставин — і в АТ. Крім того, публічне АТ повинне організувати щорічний зовнішній аудит своїх фінансових звітів. Будь-яке АТ може бути також зобов’язане організувати зовнішній аудит на вимогу акціонера, який володіє принаймні 10% акцій.

Хоча зовнішній аудит, як правило, не є обов'язковим для ТОВ, учасники ТОВ мають право вимагати проведення аудиту компанії зовнішньою аудиторською фірмою.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

Акціонер (учасник) ТОВ може відчужувати свої акції у капіталі ТОВ третій стороні, якщо інше не передбачено у статуті ТОВ. У цьому випадку, інші учасники ТОВ мали б пріоритет у придбанні його акцій. У разі виходу з компанії, учасник має право на частку в активах компанії, пропорційну його частці у капіталі ТОВ.

Учасник може бути виключений із компанії за рішенням Загальних зборів акціонерів, якщо він (вона) порушує корпоративні зобов'язання або перешкоджає компанії у досягненні своїх цілей. Акціонери публічного АТ можуть відчужувати свої акції без обмежень. Однак акціонери приватного АТ можуть обмежуватися у цій свободі правом на першу відмову, надану іншим акціонерам (якщо це право формалізується в статуті АТ).

Крім того, Закон України «Про акціонерні товариства» містить ряд загальновизнаних правових інструментів захисту прав міноритарних акціонерів, а саме:

правило кумулятивного голосування для обрання наглядової ради та ревізійної комісії;

продаж акцій міноритарного акціонера власнику контрольного пакета за справедливою ринковою ціною;

вимагати викупу акцій компанією у випадку істотних змін, пов'язаних із бізнесом компанії (наприклад, реорганізація, зміна статутного капіталу тощо);

дотримання спеціальних вимог, які повинна виконувати компанія (наприклад, зобов'язання укладати суттєві угоди та операції з афілійованими особами); і

похідний позов, що міноритарні акціонери можуть подати на користь компанії.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

Реорганізація відповідно до українського законодавства може бути здійснена шляхом злиття, придбання, поділу, виділення або трансформації корпоративного органу. Реорганізація, як правило, ініціюється резолюцією Загальних зборів акціонерів.

У певних випадках (наприклад, коли компанія зловживає своїм монопольним становищем), Антимонопольний комітет України може вимагати від компанії продовжити процедуру розділення.

У результаті реорганізації всі права та обов'язки компанії передаються її правонаступникам.

Для реорганізації потрібно виконати ряд умов, наприклад, податковими органами повинна бути проведена податкова перевірка, надсилається письмове повідомлення кредиторам, та достроково погашаються зобов'язань, оформлення з антимонопольним органом (у деяких випадках) тощо.

Українські компанії зобов'язані впроваджувати у своїй діяльності ряд антикорупційних заходів. Керівники та власники підприємств зобов'язані регулярно оцінювати корупційні ризики у своїй господарській діяльності та вживати належних заходів для запобігання та зменшення таких ризиків. Керівництво може залучати зовнішніх фахівців для здійснення таких заходів, включаючи аудит.

Впровадження антикорупційних заходів є обов'язковим для компаній, які беруть участь у державних закупівлях відповідно до вичерпного переліку обов'язкових заходів, передбачених законом. Додаткові заходи можуть бути реалізовані на розсуд підприємств. Відповідальним за впровадження антикорупційних заходів має бути призначений співробітник з питань дотримання законодавства. Закон встановлює критерії, що застосовуються до посадових осіб, які відповідають за дотримання законодавства, включаючи вимоги щодо конфлікту інтересів та незалежності.

Загальна система оподаткування дозволяє компаніям сплачувати податок на прибуток у розмірі 18% з прибутку. Така ставка є однаковою для всіх. Водночас, компанія може перебувати на спрощеній системі оподаткування зі ставкою 5% з доходу. На спрощеній системі встановлюється максимальний ліміт доходу — 5 млн грн. У разі, якщо компанія перевищує цей ліміт, їх необхідно перейти на загальну систему.

Звичайна ставка податку на додану вартість (ПДВ) становить 20%. Також, можуть застосовуватись ставки 7% та 0%.

Податок на доходи фізичних осіб складає 18% фіксованої ставки податку та 1.5% військового збору. При нарахуванні заробітної також сплачується внесок на єдине соціальне страхування у розмірі 22%.

Підготовлено нашим юридичним партнером — "АО «Бачинський та партнери".

В Україні існує три види в'їзних віз (залежно від мети візиту) - довгострокові, короткострокові та транзитні візи. Іноземці, які бажають перебувати в Україні більше 90 днів протягом 180 днів, повинні отримати довгострокову візу. Ті іноземці, які мають намір працювати в Україні (або в українській компанії, або у представництві іноземної компанії), повинні подати заявку на отримання довгострокової візи. Цей вид візи є офіційною підставою для отримання дозволу на тимчасове проживання в Україні, тобто документ, який дозволяє в'їзд і перебування в Україні без будь-яких обмежень протягом строку дії дозволу (зазвичай 1 рік).

Іноземним особам, які не потребують візи для в'їзду в Україну (тобто, які походять з країн, що звільняються від візи) або тих, хто в'їжджає в Україну за короткостроковою візою, можуть перебувати у країні впродовж 90 календарних днів (у сукупності) протягом 180 із дня першого в'їзду в Україну. В іншому випадку вони повинні зареєструватися у місцевих органах імміграції.

Дозвіл на тимчасове проживання отримують на підставі дозволу на використання праці іноземних громадян (дозвіл на роботу), виданого роботодавцю Державним центром зайнятості (або його місцевим відділенням). Іноземні працівники можуть бути зареєстровані за місцем тимчасового проживання в Україні та отримати дозвіл на проживання на період дозволу (зазвичай 1 рік).

На сьогоднішній день, громадяни наступних держав не зобов'язані отримувати будь-яку візу для в'їзду на територію України: держави-члени Європейського Союзу, США, Швейцарії, Норвегії, Канади, Японії, Ізраїля, Туреччини, Панами, Сербії, Сан-Марино. і т.д.

Іноземний громадянин може бути прийнятий на роботу в Україні після отримання дозволу на роботу. Повний пакет документів на отримання дозволу на роботу подається до Державного центру зайнятості України та включає у себе переконливі причини для працевлаштування іноземця в українській компанії (на відміну від громадянина України). Проте, обґрунтування не є необхідним, якщо іноземець є засновником і збирається обіймати керівну посаду у такій українській компанії або закінчив один із світових топ-100 університетів. Для отримання дозволу на роботу зазвичай потрібно до 15 днів.

Дозвіл на роботу, як правило, надається на один рік, але може бути продовжений на рік на щорічній основі. Кількість продовження не обмежена.

Для тих, хто працює без належних дозволів, передбачені суворі заходи. Іноземець, який працює без належного дозволу на роботу, може бути негайно депортований за рахунок свого роботодавця. У цьому випадку на роботодавця накладається штраф.

Основним законодавчим актом, що регулює трудові відносини в Україні, є Трудовий кодекс України («Трудовий кодекс»). Дія Трудового кодексу поширюється на всі компанії, установи та організації в Україні, незалежно від їх юридичної форми, типу або сфери діяльності, а також індивідуальних підприємців, які наймають працівників. Працевлаштування іноземних громадян в Україні зазвичай регулюється українським трудовим та імміграційним законодавством, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами, стороною яких є Україна.

Зайнятість може бути оформлена у вигляді трудового договору або трудового контракту, який має бути викладений лише у письмовій формі.

В Україні тривалість робочого тижня не повинна перевищувати 40 годин. Понаднормова робота не може перевищувати чотирьох годин впродовж двох послідовних днів або 120 годин на рік із компенсацією у розмірі трьохкратної ставки.

Працівники мають право на щорічну відпустку не менше 24 календарних днів (якщо законом не встановлено більш тривалий термін). Жінки мають право на оплачувану відпустку по вагітності та пологах впродовж 70 календарних днів до і 56 (іноді 70) календарних днів після пологів. Жінка також має право на неоплачувану відпустку по догляду за дитиною, до досягнення дитиною трьох років (у рідкісних випадках до шести років) із виплатою матеріальної допомоги, передбаченої законом на цей період.

Українське трудове законодавство також передбачає різні гарантії працівників, такі як:

заробітна плата за безробітній період під час виконання профспілкової місії, виступаючи у суді, голосуючи та виконуючи інші державні або соціальні обов'язки

право зберігати своє робоче місце під час навчання

виплата заробітньої плати при госпіталізації на медичне обстеження (коли це передбачено законодавством) у окремих випадках неоднократна виплата

Працівники мають право на організацію профспілок і участь в управлінні компанією (хоча на практиці це правило не буде строго дотримуватися).

Оплата праці працівника не може бути під мінімальним порогом заробітної плати. Заробітна плата не може бути меншою за мінімальну місячну зарплату, встановлену законом. Цей поріг встановлено на рівні 4 173 грн. станом на 1 січня 2019.

Оплата плати здійснюється щонайменше двічі на місяць. Розрив між оплатою праці не повинен перевищувати 16 днів, а зарплата повинна виплачуватися протягом 7 календарних днів після закінчення періоду, на який вона відноситься.

Трудове законодавство України вимагає ведення трудової книжки для кожного працівника, який працює більше п'яти днів у компанії. Це основний документ, що містить записи про трудову діяльність працівника.

Трудова діяльність може бути припинена на законних підставах, передбачених Трудовим кодексом. Якщо працівник бажає припинити свою роботу, він / вона, як правило, повинен про це письмово повідомити роботодавця впродовж двох тижнів. Звільнення працівників завжди здійснюється на підставі норм Трудового кодексу. Якщо припинення трудових відносин ініціюється роботодавцем, останній повинен обґрунтувати своє рішення шляхом посилання на одну з правових підстав для звільнення, як це передбачено Трудовим кодексом.

Найбільш поширеними правовими підставами для одностороннього звільнення працівників є:

звільнення персоналу;

ліквідація роботодавця чи реорганізація його корпоративної структури;

несумісність із займаною посадою (наприклад, через недостатню кваліфікацію або поганий стан здоров'я;

систематичне невиконання службових обов'язків без вагомих на це причин, якщо за це роботодавець вже застосував дисциплінарні заходи щодо працівника;

відсутність на робочому місці без будь-яких обґрунтованих на це причин (більше 3 годин впродовж робочого дня); або

звільнення із посади посадових осіб роботодавця.

У певних випадках компанія повинна виплатити компенсацію звільненому працівникові (а саме, якщо компанія звільняє посадову особу (наприклад, директора), вона повинна виплатити звільненому працівникові компенсацію у розмірі не менше 6 місячних зарплат). Припинення трудових відносин може також здійснюватися за взаємною згодою між роботодавцем і працівником або за обставинами, які не залежать від волі сторін.

Із роботодавця можуть стягуватися фінансові санкції (від 1 до 30 мінімальних заробітних) за порушення трудового законодавства. Найвищий штраф (30 мінімальних заробітніх плат за кожен випадок порушення) встановлюється за прийняття працівника на роботу без оформлення трудового договору.

Згідно із загальноприйнятним правилом, працівник не несе відповідальності за фінансові збитки компанії і може бути притягнутий до відповідальності у формі компенсації лише прямих збитків, понесених компанією у сумі, що не перевищує середньомісячну заробітну плату цього працівника. Однак, відповідно до останніх змін до Трудового кодексу, керівництво компанії може нести відповідальність за фінансові показники компанії.

Інвестиційна пропозиція (концепція інвестиційного проекту) подається до управління інвестицій та проектів Львівської міської ради, юридичною або фізичною особою. Інвестиційна пропозиція повинна включати: проектну пропозицію, передбачуваний розмір і вид інвестицій, планові обсяги інвестицій у розвиток інфраструктури, передбачувану кількість нових робочих місць, інформацію про маркетинговий аналіз, економічну ефективність і доцільність проекту, терміни реалізації інвестиційного проекту, інформацію про земельну ділянку або об’єкт комунального майна (при необхідності).

Управління інвестицій та проектів формує перелік об’єктів інвестування який затверджується Львівською міською радою.

Департамент економічного розвитку спільно із контрагентами чи потенційними інвесторами здійснюють підготовку та затверджують техніко-економічне обґрунтування котре містить організаційний план, плани маркетингової та виробничої діяльності, фінансовий план, інформацію про ризики проекту, прогноз економічного і соціального ефекту, прогноз надходжень до бюджетів та державних цільових фондів.

Управління інвестицій та проектів чи потенційний інвестор розробляє і подає до Львівської міської ради інвестиційний проект для затвердження, котрий містить інвестиційну пропозицію, проект відведення земельної ділянки (за необхідності), техніко-економічне обґрунтування, технічні умови на підключення комунікацій (за необхідності), інші дані залежно від типу проекту.

Конкурсна комісія, яка складається із депутатів та представників виконавчих органів міської ради, затверджує дату оголошення конкурсу, умови та конкурсну документацію. Управління проектів та інвестицій публікує оголошення про проведення інвестиційного конкурсу, котре містить інформацію щодо назви та місця знаходження об’єкта інвестування, дані про об’єкта інвестування, дату і час проведення інвестиційного конкурсу, розмір реєстраційного внеску участі у конкурсі,вимоги до учасників конкурсу, обсяг робіт, які будуть фінансуватися за рахунок інвесторів, умов інвестиційного договору.

Потенційний інвестор має впродовж 30 днів після оголошення подати пропозицію. До пропозиції додаються заява на участь у конкурсі, інформація про учасника, копія платіжного доручення про оплату реєстраційного внеску з банківською відміткою, фінансові звіти, дані про досвід, фінансові та організаційні можливості, інвестиційну пропозицію.

Пропозиції розглядаються та оцінюються Конкурсною комісією.

Конкурсна комісія затверджує переможця інвестиційного конкурсу.

Інвестиційний договір укладається між переможцем інвестиційного конкурсу та уповноваженим виконавчим органом міської ради.

Інвестиційний договір затверджується Виконавчим комітетом міської ради.

Інвестор і міська рада виконують свої зобов'язання відповідно до інвестиційного договору.

Ухвалa міської ради про виділення та продаж / оренду земельної ділянки через аукціон.

Ухвалa міської ради про затвердження документів про виділення земельної ділянки.

У аукціоні можуть приймати участь тільки зареєстровані в Україні компанії.

Продаж / оренда землі за найкращою ціновою пропозицією.

Підписано договір купівлі-продажу / оренди землі

Договір затверджений міською радою